Теплий бункер до ядерної зими, або як підготувати помешкання до (і після) ядерного удару

Постійні повідомлення про можливість ядерного удару з боку російської федерації не дають спокою. Тому, на жаль, хай наші можливості запобігти застосуванню ядерної зброї вкрай обмежені, втім ми все ще можемо тримати ситуацію під контролем. В першу чергу – подбати про власну безпеку.

Редакція “Yaderka” підготувала для вас кілька порад, як убезпечити власне житло, щоб уберегтися від наслідків ядерного удару – як безпосередніх, так і віддалених у часі.

Бункер чи квартира?

Припустимо, ви у себе вдома, і у вас є можливість приготуватися. Як це зробити? Спершу пропоную позаздрити тому, як це роблять заможні люди, а саме купують бункер.

Стандартне рішення – спеціальний підвал, для якого викопують яму біля дому. Він складається з блоків сталевого залізобетону – найкращого матеріалу, як вважають виробники таких конструкцій. І тут нам стає у пригоді корисний термін, яким послуговуються компанії зі сфери “бункеробудівництва” – Фактор Захисту (Protection Factor, або PF). Це шкала виміру надійності укриття з точки зору можливості витримати вплив радіації. Він позначає, яку дозу опромінення отримає об’єкт порівняно із кількості радіації надворі.

Так, Фактор Захисту 10 означає, що укриття зменшить радіаційний вплив до 1/10 від радіаційного фону зовні, PF 3, відповідно, до 1/3. Нижче подано короткий топ-список матеріалів із їх PF-факторами, від найбільшого захисту до найменшого:

1. Свинець

2. Сталь

3. Бетон

4. Земля (поверхня землі)

5. Деревина

Що це значить на практиці?

Згідно із федеральними брошурами, які розповсюджуються органами місцевої влади США, в разі ядерної загрози найкращими укриттями є центральна кімната у приміщенні (правило двох стін) або підвал у будинку з цегляними чи бетонними стінами, із якомога меншою кількістю дверей та вікон. Вони мають найкращі із доступних PF-показники. Підвал зазвичай оцінюється у 10 балів за цією шкалою, у той же час салон автомобіля – лише в 3, тому рекомендується перебратися в будівлю якомога скоріше. Втім з оговоркою, що навіть такий захист все ж краще ніж безпосередній вплив радіоактивного осаду, тому за відсутності опцій краще все ж не виходити з машини, тільки вимкнути вентиляцію ззовні.

Центр безпеки охорони здоров’я університету імені Джона Гопкінса наводить приклади доброго й поганого укриття:

“Багатоповерхові цегляні або бетонні конструкції, ядра великих офісних будівель, багатоповерхових торгових центрів, підвали, тунелі, метро та інші підземні приміщення є прикладами хороших укриттів. Погані укриття мають мало матеріалу для блокування радіації та забезпечують невелику відстань від радіоактивних опадів, які осіли на дахах будинків і на землі зовні. До поганих укриттів належать відкриті майданчики, автомобілі та інші транспортні засоби, “будинки на колесах”, одноповерхові дерев’яно-каркасні будинки, торгові центри та інші одноповерхові легкі конструкції.”

Раніше згадані брошури також рекомендують шукати укриття в квартирах середніх поверхів: на пласкому даху збираються радіоактивні опади, так само вони накопичуються на земній поверхні, тож верхні та нижні поверхи – поганий варіант.

Тюнінг укриття

Тепер, коли ми визначилися із параметрами нашого укриття, час підготувати його до загрози.

Спершу подбаємо про вентиляцію. Хоч би як не здавалася гарною ідея заклеїти всі шпарини й зробити приміщення герметичним, насправді укриття не має бути таким. Більше того, якщо сидіти в щільно ізольованій кімнаті більше п’яти годин, то можна задихнутися.

Тож давайте вчитися правильно “запечатати” приміщення. Ось які рекомендації надають американські федеральні листівки.

Спершу варто обрати кімнату без вікон у квартирі чи домі, яка слугуватиме вам за укриття. Вимкніть нагрівачі й кондиціонери, що беруть повітря ззовні. Якщо вони забезпечують циркуляцію повітря лише всередині приміщення, то можна їх лишити, вони не становлять загрози. Далі, переконайтеся, що закриті заслінка каміна, усі системи вентиляції та інші повітрозабірники.

Ви маєте заклеїти двері, вікна чи вентиляційні шахти упродовж двох-трьох годин після ядерного вибуху. Для цього знадобиться скотч чи ізолента й пластини з щільного пластику (2-4 мм). Слушним буде заздалегідь виміряти отвори в приміщення й придбати необхідні матеріали.

Пластину варто вирізати з пластикового листа щонайменше із на 15 см більшими сторонами ніж розміри отворів для надійного перекриття. Позначте кожну пластину відповідно до якого отвору вона підходить.

Коли прийде час, спершу приклейте скотчем кути, а потім пройдіться по всіх краях пластини.

Супер. Але якщо ми були надворі в момент вибуху? Наш одяг, шкіра й волосся можуть бути вкритими радіоактивним пилом. Отже, треба змити це все. В уяві одразу спливають картини чоловічків у жовтих костюмах із протигазами, що поливають із брандспойта. Деякі виробники бункерів навіть пропонують компактні кабіни для дезактивації. Втім, на побутовому рівні все значно простіше, але тим не менш ефективно.

Ось поради як відмитися від радіоактивних речовин від Американського Червоного Хреста:

а) якщо ви були надворі під час чи після вибуху, очистіть себе якомога скоріше, щоб позбутися радіоактивного матеріалу, що міг осісти на ваше тіло;

б) зніміть одежу, взуття, аксесуари, складіть в пластиковий пакет і зав’яжіть його, покладіть якомога подалі від людей і тварин.

Примітка: під час складних погодних умов, наприклад, за екстремального холоду, зніміть хоча б верхній шар одягу – навіть так ви вже можете позбутися до 90% радіоактивного матеріалу;

в) якщо є змога, приміть душ і не шкодуйте мила й води, тільки не треба терти чи царапати шкіру;

г) ретельно вимийте волосся шампунем чи милом, але не використовуйте кондиціонер – через нього радіоактивний осад прилипне й не відмиється так легко;

д) легко продуйте носа, протріть повіки та вії чистою ганчіркою, м’яко витріть вуха; так само за допомогою чистої тканини можна протерти неприкриті частини тіла, коли нема змоги прийняти душ.

Чим запастися читайте в наступній статті!